© ТОВ Видавничий Дім

«МАХІМА», 2017

  • White Facebook Icon
  • White Instagram Icon

+380 68 666 75 80

+380 63 239 50 88

вул. Анни Ахматової 13, офіс 3

Please reload

Нещодавні пости

ТВОРЦІ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНИ. 100 РОКІВ ДЕРЖАВНОСТІ.

September 14, 2016

1/1
Please reload

Обрані пости

Володимир Вернадський

 

 

Ви знаєте, як мені дорога Україна

 і як глибоко українське відродження проникає

 в мій національний і власний світогляд… Я вірю в майбутнє…»

з щоденника Володимира Вернадського

 

Володимир Вернадський

людина яка змінила світогляд людства на своє існування…

Верна́дський Володи́мир Іва́нович (1863 – 1945) – філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, теорії космізму. Академік Петербурзької АН, професор Московського університету, засновник Української Академії Наук.

       

Володимир Вернадський – один із небагатьох учених-універсалів минулого століття. Він був мислителем і природознавцем найширшого профілю, одним із засновників геохімії і радіогеології, творцем біогеохімії, вчень про біосферу і ноосферу. Його внесок у науку відзначений численними преміями та обранням дійсним членом ряду світових академій наук і наукових товариств. Йому випала честь стати одним із творців і першим президентом Української академії наук.

         

Володимир Іванович писав: «Мене варто визначати як росіянина за культурою і всім способом життя – щоправда, росіянина, все життя якого постійно було пов’язане з Україною». Так він вважав. Україна – його земля, її ґрунт і силу «живої речовини» Вернадський досліджував і знав досконально. Саме в Шишаках на Полтавщині зародилося його вчення про живу речовину та біосферу.

       

Рід Вернадських має глибоке історичне коріння й, за переказами, походить від литовського шляхтича Верна, який під час визвольної війни 1648 – 1654р.р. перейшов на бік Богдана Хмельницького. Достовірні дані про предків Володимира Івановича починаються з його прадіда, Івана, випускника Києво-Могилянської академії, який був священиком у селі Церковщина. Його син, Василь Іванович, служив лікарем, воював проти Наполеона, багато років завідував шпиталями в різних гарнізонах України. Колоритною особистістю була і його дружина, Катерина Яківна, уроджена Короленко. Її батько доводився прадідом відомому письменникові В Короленку, троюрідному брату Володимира Івановича.

Народився Володимир Вернадський 28 лютого 1863р. в Петербурзі, в сім’ї професора політичної економії Івана Вернадського, який закінчив Київський університет і багато років у ньому викладав. Дитинство майбутнього вченого пройшло в Харкові, де його батько із середини 60-х років працював керуючим місцевим відділенням Державного банку. 1876 р. родина повернулася до Петербурга, але глибоке відчуття українських коренів назавжди залишилося в душі юнака. Його єдиний гімназійний вірш присвячений багатостраждальної Україні, з історією якої переплелися долі всіх його предків:

                                        

«Вкраїно, кохана моя сторона,

Століттями ти погибаєш…»

 

Закінчивши 1881 р. гімназію, Володимир вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету, де під впливом видатного натураліста В. Докучаєва зайнявся мінералогією і кристалографією. Уже тоді юнак відрізнявся широтою інтересів. 1883 р., приміром, він виступив одним з організаторів студентського Науково-літературного товариства, до якого входив і Олександр Ульянов. Упродовж кількох років молоді люди, які гостро сприймали несправедливість суспільного ладу царської Росії, підтримували теплі приятельські стосунки.

   

Важливою подією в становленні Вернадського як ученого стала його спільна з В. Докучаєвим дослідницька поїздка Нижегородською губернією влітку 1884 р. Враження від неї трохи розвіяли скорботу, в якій юнак перебував після смерті батька на весні 1884 р. У 1885-му Вернадський закінчив університет зі званням кандидата наук і був залишений при ньому хранителем Мінералогічного кабінету для підготовки до професорства. Того ж року на засіданнях гуртка народної літератури він познайомився з Наталією Старицькою, з якою у вересні 1886 р. обвінчався.

    

Арешт О. Ульянова 1 березня 1887 р. відбився й на долі Вернадського. Прямих доказів проти нього поліція не знайшла, але сам факт близького знайомства з молодим революціонером ставив під сумнів продовження роботи в університеті. Йому навіть запропонували подати у відставку, та незабаром було знайдено компромісне рішення. Молодий учений по лінії і на кошти Вільного економічного товариства вирушив досліджувати поклади фосфоритів у Смоленській губернії, зберігши за собою посаду в Петербурзькому університеті.

   

У серпні 1887 р. у Вернадських народився син Георгій (згодом – відомий історик). У березні 1888-го  керівництво Петербурзького університету відправило Володимира Івановича у тривале закордонне відрядження.

        

Перебуваючи на стажуванні в Мюнхені у видатного фахівця в галузі кристалографії П. Грота, Вернадський багато подорожує, працює в музеях і наукових установах Німеччини, Австрії, Італії та Франції, бере участь у роботі IV Міжнародного геологічного конгресу в Лондоні. Тоді в його свідомості почала вимальовуватися мінералогічна карта Європи. На початку березня 1889 р. для продовження наукової роботи молодий дослідник переїхав до Парижа, який полюбив на все життя.

   

Улітку 1890-го Володимир Іванович повернувся в Росію і разом з В. Докучаєвим зайнявся ґрун