© ТОВ Видавничий Дім

«МАХІМА», 2017

  • White Facebook Icon
  • White Instagram Icon

+380 68 666 75 80

+380 63 239 50 88

вул. Анни Ахматової 13, офіс 3

Please reload

Нещодавні пости

ТВОРЦІ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНИ. 100 РОКІВ ДЕРЖАВНОСТІ.

September 14, 2016

1/1
Please reload

Обрані пости

УГРИН МИРОН МИРОНОВИЧ

February 10, 2017

 

Народився 12 лютого 1956 року у місті Львові, Заслужений лікар України, практикуючий стоматолог-імплантолог. Лікар-стоматолог-ортопед і хірург вищої категорії. Засновник та керівник Центру стоматологічної імплантації та протезування ТзОВ «ММ», лікування в якому проводиться за новими методиками та технологіями. Доцент кафедри ортопедичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Ліцензований викладач IFZI (Міжнародного центру удосконалення з стоматологічної імплантації, Нюрнберг, Німеччина). Співавтор винаходу імплантологічної системи «У-імпл», однієї з кращих вітчизняних систем.

 

Працює у координаційній раді з питань стоматології МОЗ України з розробки нової нормативно-правової бази в стоматології, зокрема критеріями (умовами) акредитації стоматологічних закладів, співавтор нових Державних санітарних правил «Гігієнічні вимоги до умов розміщення та експлуатації дентальних рентгенівських апаратів у стоматологічних закладах».

 

Засновник та видавець першого українського стоматологічного журналу «Новини стоматології», спеціалізованих фахових журналів «Імплантологія Пародонтологія Остеологія», «Світ ортодонтії», «Профілактична та дитяча стоматологія», заступник головного редактора журналу «Новини стоматології», член редакційної ради журналів «Вісник стоматології», «Стоматологический журнал» (Білорусь), «Implantoprotetyka», «Dental Forum» (Польща). У 1992 році заснував видавництво медичної літератури «ГалДент» – перше спільне українсько-польське видавництво, пріоритетним напрямком якого є книги та журнали зі стоматології.

 

Член Європейської Асоціації остеоінтеграції, член Американської Академії остеоінтеграції, член Міжнародного конгресу оральної імплантології, почесний член Асоціації імплантологів Польщі.

 

Коротка біографічна довідка:

1984 – закінчив з відзнакою Львівський медичний інститут

1984 – 1985 – інтернатура в Миколаївській ЦРП Львівської обл.

1984 – почав займатися стоматологічною імплантацією

1986 – асистент кафедри ортопедичної стоматології Львівського медичного інституту

1991 – директор Центру стоматологічної імплантації та протезування «ММ»

1999 – президент Асоціації імплантологів України

2008 – захист дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук «Експериментальна та клінічна оцінка застосування дентальних імплантатів власної конструкції»

2008 – доцент кафедри ортопедичної стоматології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького

2008 – ліцензований викладач IFZI (Міжнародного центру удосконалення з стоматологічної імплантації, Нюрнберг, Німеччина)

2009 – присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України»

2010 – почесний президент Асоціації імплантологів України

2010 – президент Асоціації приватно практикуючих лікарів-стоматологів України

 

Мрія стати лікарем, коли вона зародилася? І чому, власне, Ви обрали фах стоматолога?

 

У.М. Мрії такої не було. Про вступ до медичного інституту я навіть не думав. Я був професійним поваром-кондитером, керував кондитерським цехом знаного львівського ресторану. Першою моєю освітою був Львівський харчовий технікум. При чому, кар’єра моя складалася дуже добре. Була стабільна робота, зустрів свою половинку і  одружився. Серед моїх друзів і знайомих було багато медиків. А то був час, коли на слуху були комедійні сценки Хазанова про кулінарний технікум, що принижувало наш фах. Постійно жартували, що той хто нікуди не попав, то йшов учитися у кулінарний технікум. А мої приятелі належали до «білої кості» престижної професії – лікарів. От я і послухав їх та поступив до медичного інституту. Начався дев’ять років – це разом із інтернатурою. Закінчив навчання у двадцять дев’ять років. Мої друзі позакінчували навчання у двадцять чотири-двадцять п’ять років, уже по п’ять років працювали лікарями, а я ще вчився. Ще раз кажу, що це не було моєю мрією, а я хотів, мабуть, сам собі довести, що зможу освоїти цей фах. На той час уже народились у нас двоє діток, сім’я, забезпечення хлібом насущним було на моїх плечах. Я мав підвищену стипендію, а в нічні зміни працював санітаром, медбратом, по-вечорах працював хореографом, учив дітей танцювати народних танців. За місяць набігало триста рублів, що абсолютно покривало сімейні потреби.

 

Дозвольте Вас запитати, по скільки годин на добу Ви спали?  

 

У.М. Бувало так, що в понеділок ішов з дому, а повертався у середу-четвер… Але мої родичі мене підтримували у моїх життєвих експериментах. Насамперед дружина завжди були моєю порадницею. А мамі про медінститут я сказав тоді, як я поступив. Вона не розуміла для чого я це зробив і як я буду викручуватися. Але вона мене підтримувала і допомагала, якщо це було потрібно.

 

Розкажіть хто Ваші батьки, брати, сестри… Яка була Ваша базова сім’я в якій Ви зростали?

 

У.М. Я зростав у звичайній українській сім’ї. Батька звали Мирон Іванович, мати Анна Федорівна. Батько відійшов у інший світ у 1984 році. Історія звичайна для повоєнної України. Двох молодих людей правдами і неправдами випхали з села, щоб вони не були кріпаками і здобували освіту. Батько народився в селі Новосілки Пустомитівського районі Львівської області, мати – в селі Демня Миколаївського району. Батько працював на конвеєро-будівному заводі у Львові, був класним слюсарем інструментальником. Мати була домогосподаркою, виховувала п’ятеро дітей. Одна сестра померла ще малою, а нас четверо виростали доглянутими і любленими дітьми. Один з братів Юрій, хімік-технолог, керує цехом  гутного скла в Львівській Академії прикладного мистецтва. Сестра Галина пішла по моїх слідах, закінчила Інститут харчової промисловості і працює в Києві головним спеціалістом компанії Nestle. Друга сестра Ольга – працює в торгівлі.