© ТОВ Видавничий Дім

«МАХІМА», 2017

  • White Facebook Icon
  • White Instagram Icon

+380 68 666 75 80

+380 63 239 50 88

вул. Анни Ахматової 13, офіс 3

Please reload

Нещодавні пости

ТВОРЦІ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНИ. 100 РОКІВ ДЕРЖАВНОСТІ.

September 14, 2016

1/1
Please reload

Обрані пости

Райцин Аркадій Емільович

 

 

«… Цих два простих слова «Людина року»

втілили для мене і правду, і смисл життя, і долю… »

З книги «Дорога к мечте» Аркадий Райцын

 

 

Голова Правління громадського об'єднання «Обличчя майбутнього», генеральний директор загальнонаціональної програми «Людина року», Президент громадської організації "Клуб «Людина року».

 

Дорога до великої мрії… Подолати її не кожному до снаги. Пройти крізь терни незгод і нерозуміння оточуючих, подолати барикади фінансових, моральних та політичних проблем і не заблукати у вихорі сьогоденної байдужості і дурості – це шлях сильної і мудрої людини. Аркадій Райцин подолав усі труднощі з великою гідністю, неймовірною витримкою і зберіг людяність та любов до людей. Своєю позитивною енергією він зумів об’єднати сотні людей для утвердження національної гідності, утвердження гордості за рідну землю та її людей, укріплення позитивного іміджу України на теренах європейського і світового простору.

 

Коротко біографічні дані:

 

Освіта: Дніпродзержинський індустріальний інститут (1971–1976 рр.), інженер-механік;

Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (1976–1980 рр.), інженер, хімік-технолог.

Професійна і громадська діяльність:

  • 1976–1986 рр. — дніпродзержинське виробниче об'єднання «Азот» — інженер, майстер, заступник начальника цеху, начальник цеху.

  • 1988 рр. — виробниче об'єднання «Дніпродзержинськзалізобетон» — заступник головного інженера з розвитку.

  • 1988–1991 рр. — кооператив «Натхнення» — голова кооперативу.

  • 1991–1995 рр. — рекламне агентство «Ексклюзив» — директор.

  • З 1995 р. — соціально-громадський фонд «Дзвони майбутнього» — голова Правління.

  • З 2003 р. — громадське об'єднання «Обличчя Майбутнього» — голова Правління.

  • За період з 1988 р. по 1992 р. організував і провів наступні заходи:

  • Конкурс краси «Фантазії краси» — грудень 1988 р. м. Дніпродзержинськ (за участі Володимира Балкашинова — режисер-постановник, Леоніда Якубовича, Тетяни Веденеєвої, Юрія Гримова, Олександра Каневського, Павла Дементьєва);

  • «Фестиваль моди» — квітень 1989 р., м. Дніпродзержинськ (за участю Московского, Ленінградського та Київського будинків моди);

  • Конкурс краси «Міс ідеал» — грудень 1989 р., м. Дніпродзержинськ (за участю Юрія Гримова — режисер-постановник, Тетяни Судець, Григорія Баскіна, сестер Базикіних, Маргарити Чернової, Володимира Ленського);

  • Всесоюзний благодійний фестиваль «Мистецтво — милосердю» — травень 1990 р., м. Дніпродзержинськ;

  • Універсальна виставка «Арт-Бизнес-контакт» — травень 1991 р., м. Дніпродзержинськ (перша універсальна виставка вітчизняних товаровиробників у Дніпропетровському регіоні);

  • Міжнародна виставка «Січуань — Україна» — жовтень 1992 р., м. Дніпродзержинськ;

  • З 1980 р. по 1990 р. — позаштатний кореспондент Дніпродзержинської місцевої газети «Дзержинець».

  • Автор ідеї і співавтор концепції реалізації загальнонаціональної програми «Людина року». Співавтор и генеральний продюсер телевізійного циклу «Людина року. Історія успіху» (ефір — телеканалу «СТБ»).

Нагороди:

  • Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та пам'ятним знаком за вагомий особистий внесок у розвиток культури і мистецтва, високий професіоналізм  (Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. № 1507).

  • У 2004 р. нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури і мистецтв України за вагомий особистий внесок у створення духовних цінностей та високу професійну майстерність.

Батько двох доньок: Юліанни (1981 р.н., випускниця Інституту журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка, спеціалізація «Телевізійна журналістика». Працює в телевізійній продакшн компанії «Friends Production») та  Єлізавети (1994 р.н., студентки Київського національного торговельно-економічного університету за спеціальністю «Міжнародна економіка»).

 

Отже, Ви – інженер- механік, інженер хімік-технолог технічних вузів (яка конкретно спеціалізація?) вирішили стати архітектором людських душ. Розкажіть про еволюцію цього шляху…

 

Р.А. В першому випадку – це інженер-технолог машинобудування, а в другому – це технологія неорганічних добрив. Щодо еволюції, то скажу, що в кожній молодій людині є баланс гуманітарного і технічного контенту, який визначає свій подальший професійний фах. Я вибрав фах інженера, бо батько мій був технологом, керівником великого підприємства і, зрештою, він вплинув на мій вибір. Мати моя була медиком, тобто гуманітарієм, і дуже хотіла, щоб я пішов по її стопах. Але подальше життя і життєві обставини відкоректували моє майбутнє в сторону гуманітарного профілю і, як Ви зазначили, заставили мене еволюціонувати до архітектури людських душ.

 

Моєю першою alma mater став Дніпродзержинський індустріальний інститут ім. Арсеничева, який готував спеціалістів для підприємств металургійної і хімічної галузі нашого міста. Стати інженером не було моєю мрією, але я учився легко і дуже примарно уявляв себе інженером по металорізальним станкам і інструментам. Зате я знайшов себе в громадському житті інституту: брав участь в КВНах, різноманітних капусниках, молодіжних суботниках. Життя було дуже насичене на