© ТОВ Видавничий Дім

«МАХІМА», 2017

  • White Facebook Icon
  • White Instagram Icon

+380 68 666 75 80

+380 63 239 50 88

вул. Анни Ахматової 13, офіс 3

Please reload

Нещодавні пости

ТВОРЦІ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНИ. 100 РОКІВ ДЕРЖАВНОСТІ.

September 14, 2016

1/1
Please reload

Обрані пости

Євген Оскарович Патон

October 31, 2017

 

Вчений із світовим ім’ям у галузі зварювальних процесів і мостобудування, доктор технічних наук, професор, академік АН УРСР (1929 р.), Заслужений діяч науки УРСР (1940 р.), Герой Соціалістичної Праці (1943 р.), засновник і перший керівник Інституту електрозварювання АН України, автор і розробник методу швидкісного автоматизованого зварювання під флюсом – «метод Патона». В березні 1941 р. за ці розробки йому присуджують Державну (Сталінську) премію СРСР.

 

 

Є.О. Патон — легендарна особистість. Він вірою і правдою служив своїй Батьківщині. Був суворою, вимогливою, чесною, дуже порядною, принциповою, справедливою, організованою, надзвичайно точною, працьовитою і доброю людиною. Вихований в інших історичних умовах, отримавши освіту в інших державах, творив в Україні і надзвичайно любив Україну…

    

Євген Патон народився 20 лютого (за старим стилем) 1870 р. в Ніцці, де з 1865 р. родина жила після призначення туди консулом батька – Оскара Петровича, за освітою інженера. Окрім виконання обов’язків по дипломатичному відомству, російські представники за кордоном мали виконувати завдання й доручення інших міністерств та служб. Так, у річних звітах належало висвітлювати промислове, торгове, фінансове й економічне становище консульського округу, звертати увагу на наукові й технічні інновації.

   

Мати, Катерина Дмитрівна Шишкова, цілком присвятила себе вихованню п’ятьох синів і двох дочок.

   

Батьки досить відповідально ставилися до організації повноцінного  розвитку дітей. Як засвідчить пізніше Євген Оскарович, головна увага була спрямована на те, щоб у чужій країні вони «не виросли іноземцями без роду, без племені». Особливо турбувалися про наймолодшого. Оскар Петрович мріяв, що син піде його слідами, часто згадував про свого вчителя, одного з перших російських інженерів, який доріс до академіка, – Станіслава Кербедза. Саме йому належав проект першого постійного металевого моста через Неву в Петербурзі, побудованого в середині ХІХ ст. Перила для нього розробив архітектор Олександр Брюллов, брат художника Карла Брюллова. Біля правого берега річки було зроблено розвідний проліт для морських кораблів. Пізніше міст реконструювали, нині він носить ім’я П. Шмідта.

   

Цікаві й натхненні розповіді батька рано почали формувати коло інтересів сина. На думку Оскара Петровича, система освіти й виховання в Німеччині суворіша і краще готує до життя, ніж навчання у Франції. Тому обрано було реальну гімназію в Штутгарті. Заняття йшли за інтенсивною програмою, до семи уроків щодня: з математики, фізики, хімії, природничої історії та мов. Завершив гімназійний курс Євген у Бреслау (нині – Вроцлав у Польщі), після переведення туди батька. Далі – інженерне відділення Дрезденського політехнічного інституту, відомого своєю мостобудівною науковою школою. Учений пояснював, чому він зупинився саме на цій професії: «Мені подобаються точні науки не самі собою, а можливістю їх застосування на практиці. Абстрактні числа і формули – не для мене. Інша річ – побачити ці формули і ряди цифр втіленими в будівельних конструкціях. А мости – один із найцікавіших видів таких конструкцій». Товаришам по гімназії він казав: «У Росії, на моїй батьківщині, зараз велике будівництво залізниць. Погляньте на карту. Тисячі великих і малих річок! На той час, коли я закінчу інститут, кожний обізнаний мостовик буде у нас в Росії конче потрібною людиною».

     

Інститутський професор Вільгельм Френкель, фахівець світового рівня, помітив здібного студента й після випуску у 1894 р. запросив Євгена до себе асистентом на кафедру мостобудування. Одночасно Патон почав працювати інженером на реконструкції Дрезденського залізничного вузла і, за його словами, «спроектував близько 62 500 пудів залізних конструкцій». Його сумління й обізнаність знову помічають, і молодому спеціалістові пропонують роботу в Обергаузені на Рейні, на найбільшому в Німеччині мостобудівному заводі. Заманливо, що й казати. Але Патона тягло додому, де без диплома російського вищого навчального закладу влаштуватися за призначенням було неможливо. В липні 1895 р. він подає прохання в міністерство шляхів сполучення «про допущення до перевірочного іспиту». Восени, приїхавши до Петербурга, він стає студентом престижного Інституту шляхів сполучення. Склавши іспити з дванадцяти предметів, – саме такою визначили різницю між німецькою і російською програмами, – він успішно захищає п’ять (!) дипломних проектів, зокрема і проект моста, і в травні 1896 р. одержує жаданий диплом. Л. Проскуряков, професор інституту, вчений-мостобудівник, за проектами якого пролягли мости через річки Нарва, Волхов, Ока, Амур, Єнісей та ін., тиснучи руку молодому інженерові, сказав: «Ваш дипломний проект мосту, пане Патон, вирізняється серед інших своєю новизною. Я із задоволенням був присутній на його захисті в комісії міністерства»/

 

Двічі дипломований, Патон береться до проектування мостів і металевих перекриттів у технічному відділі служби колії Миколаївської (згодом – Петербурзько-Московської) залізниці, поєднуючи цю роботу з педагогічною діяльністю.

   

У травні 1901 р. на засіданні ради Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення Патон захистив дисертацію на тему «Розрахунок ферм із жорсткими з’єднаннями».

 

Він – науковець і практик. Йому є що сказати іншим – колегам, студентам, спеціалістам-практикам. Упродовж 1902-1904 рр. побачило світ перше видання його фундаментальної праці «Залізничні мости» (у двох томах).

  

Але – прощавай, північна столице! 14 жовтня 1904 р. Євгена Оскаровича одностайно обирають на посаду професора кафедри мостів інженерного факультету Київського політехнічного інституту. У 1906 р. він уже декан. Так починається київський, найпродуктивніший період його життя.

   

У 1921-1931 рр. він очолює мостобудівну станцію. В його творчому доробку проекти понад 35 клепаних мостів через Сож, Рось, Дніпро, Куру (Мухранський міст у Тбілісі) та ін.

  

1929 р. Патона обрано дійсним членом Академії наук України. Того ж року він організовує Електрозварювальну лабораторію та Електрозварювальний комітет при академії наук республіки для проведення науково-дослідницьких робіт з електрозварювання. Під керівництвом ученого проводиться серія оригінальних пошукових експериментів щодо міцності й експлуатаційної надійності зварних з’єднань і порівняння їх із клепаними. На довгі роки його над завданням стане створити механізоване, а згодом і цілком автоматизоване обладнання, яке за продуктивністю і якістю зварювального шва не поступалося б ручному виконанню. Розуміючи нерозривний зв'язок суто наукових проблем, інженерних рішень і виробничих можливостей, Євген Оскарович ініціює організацію спеціального науково-дослідного закладу й досягає свого. На базі лабораторії у 1933-1934 рр. виникає Інститут електрозварювання АН УРСР – перший у світі. Директором і науковим керівником інституту стає академік Патон. Водночас, дбаючи про кадри, 1935 р. він відкриває кафедру зварювання в КПІ.