© ТОВ Видавничий Дім

«МАХІМА», 2017

  • White Facebook Icon
  • White Instagram Icon

+380 68 666 75 80

+380 63 239 50 88

вул. Анни Ахматової 13, офіс 3

Please reload

Нещодавні пости

ТВОРЦІ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНИ. 100 РОКІВ ДЕРЖАВНОСТІ.

September 14, 2016

1/1
Please reload

Обрані пости

ВЕРХО́ВНИЙ АРХІЄПИ́СКОП-ЕМЕРИТ ЛЮБОМИ́Р

 

«Патріотизм треба виховувати не в ненависті

до іншого народу, а в любові до свого власного»

Блаженнійший Любомир (Гузар)

 

Блаженніший Любомир – великий син українського народу відійшов у вічність. Відійшов в час свята П’ятдесятниці, Зіслання Святого Духа, свята Пресвятої Трійці. Він був моральним авторитетом для мільйонів українців за життя і його мудрість житиме між нами, допоки ми будемо памятати свою ідентифікацію. Часто можемо нарікати, що Господь забирає кращих з людського роду на небеса. Але думається, що Господу так необхідно в допомогу Ангели для порятунку людського роду на Землі, тому Він і призиває праведних і мудрих. 

 

Я є гордою, що мої рукописи "Традиції та звичаї українців" ще у 2005 році, за дорученням Блаженнішого Любомира були вичитані і прорецензовані богословською комісією УГКЦ, а 5 квітня 2005 року мені було вручено Благословення Блаженнішого. Саме йому належать слова: "Ви, пані Ірино, створили українську народознавчу родинну енциклопедію. Це є,так би мовити, національна біблія для кожного українця". 

 

Остання наша зустріч відбулася в 2017 році. Вчитайтеся в слова  інтервю людини, яка вже по дорозі до Господа.

 

Ваше Блаженство! Просіть Господа про милість для нас і моліться за нас грішних!

Вічна память і вічна слава рабу Божому Любомиру!

 

Верхо́вний Архієпи́скоп-емерит Любоми́р (в миру: Любоми́р Гу́зар, нар. 26 лютого 1933, Львів) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Католицької Церкви; з 28 січня 2001 року Верховний архиєпископ Львівський, з 25 серпня 2005 року по 10 лютого 2011 року Верховний архиєпископ Києво-Галицький — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви. Почесний громадянин Тернополя.

 

9 лютого 2011 Папа Римський Бенедикт XVI прийняв відставку Любомира Гузара з посади глави УГКЦ. Блаженнішому Любомиру сповнилося 75 років. На прес-конференції Блаженніший Любомир пояснив своє рішення тим, що його здоров'я не дозволяє виконувати ті завдання, які зараз стоять перед церквою. Однак він не сидітиме, склавши руки. «Я ще не вимурував піч, де міг би посидіти як старий чоловік», – пожартував він перед журналістами.

 

1 грудня 2011 року Блаженніший Любомир активно взявся за створення «Ініціативи першого грудня», яка об'єднала відомих інтелектуалів та моральних авторитетів нації.

Досі Гузар бере у ній активну участь, майже не пропускаючи засідань групи. Живе доволі тихим життям у селі Княжичі під Києвом.

В нашій розмові про доволі буденні речі, які нас хвилюють, відзначу. що Блаженніший Любомир мислить категоріями вічності, а його тексти можна сміливо розбирати на цитати…

 

Що для Вас значить «незалежність держави Україна»?

 

Блаженніший Любомир: Незалежність держави Україна – це значить бути собою.  Мати змогу вирішувати власну долю. Це, мені здається є суттєве. Незалежна держава – це означає, що український нарід вирішує сам, як йому жити, за допомогою своєї влади обирає свій шлях розвитку.

 

Ви демонструєте унікальну любов до світу. Коли Ви повернулися в Україну, Ви дуже вирізнялися з поміж місцевого люду. Ви були вільною людиною, відкритою до світу, завжди усміхалися, вражали своєю здатністю вислухати і почути усіх, хто до Вас звертався. Складалося враження, що якби Ви мали крила, то як той янгол-хоронитель, обняли кожного з нас. Мабуть ту любов до людей у Вас сформувала Ваша родина. Розкажіть про свою маму, тата, бабусю з дідусем…

 

Блаженніший Любомир: Родина з якої я походжу, в минулих століттях було дуже багато священників. Мій прадід о. Дмитро Гузар – священник, а дідуньо, по стороні батька Володимир Левицький, був нотаріус. Мій дідо, по стороні матері був теж священником, парохом в селі Кальне на Золочівщині. Мій батько Ярослав закінчив у Відні спеціальну економічну школу і отримав кваліфікацію менеджера міжнародної торгівлі. Але ніколи за тою спеціальністю не працював. Повернувшись до Львова, працював у Земельному банку. Моя мати Ростислава з роду Демчуків,  закінчила спеціальні курси для дівчат і мала бути вчителькою. Але вийшла заміж, народила дітей і все своє життя присвятила вихованню дітей і родині. Нас було двоє, моя сестра Марта, старша за мене на п’ять років і я.

 

Які дитячі спогади залишилися найбільш яскравими у Ваших спогадах?

 

Блаженніший Любомир: Наша родина була нормальною родиною львівської інтелігенції, батько, як я згадував, працював в банку, мати Ростислава – була вдома. Мати нам старалася привити любов до України, до рідного краю. Я пригадую, що вдома для нас, дітей, була велика кількість дитячих українських книжок. Мама читала мені ті книжки і пояснювала багато з того, чого я ще не розумів. Домашнє виховання 20-х – 30-х років мало такий український ухил. Наша родина, як і люба галицька родина в той час, була побожною