© ТОВ Видавничий Дім

«МАХІМА», 2017

  • White Facebook Icon
  • White Instagram Icon

+380 68 666 75 80

+380 63 239 50 88

вул. Анни Ахматової 13, офіс 3

Please reload

Нещодавні пости

ТВОРЦІ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНИ. 100 РОКІВ ДЕРЖАВНОСТІ.

September 14, 2016

1/1
Please reload

Обрані пости

Рабин Олександр Духовний

 

 

 

Відкрити себе, відкрити двері своєї душі,

відкрити для себе Україну…

Духовний Олександр

 

 

Олекса́ндр Духо́вний (народився 2 серпня 1950, Київ) — головний рабин Києва і України громад прогресивного іудаїзму, духовний лідер Релігійного Об'єднання громад прогресивного іудаїзму України.

 

Закінчив Київський політехнічний інститут. У 1967-1990 роках працював в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, вчений-винахідник.

 

У 1990—1994 роках працював керівником програм Американського Єврейського розподільчого гуманітарного Комітету «Джойнт». Був у складі групи ентузіастів, завдяки котрим в Києві в 1991 р. була відновлена, а потім і зареєстрована перша в Україні громада прогресивного іудаїзму «Атіква». У 1994-1999 рр. навчався в рабиністичній Академії «Лео Бек Коледж» і одночасно в Центральній Лондонській школі психологів, а також Лондонському університеті, де в 1998 р. отримав звання магістра мистецтв в області івриту та єврейських знань. У 1999 р. захистив дисертацію і був посвячений у сан рабина. З 1999 р. працює рабином в Релігійному Об'єднанні громад прогресивного іудаїзму України та у Київській громаді прогресивного іудаїзму «Атіква» (в перекладі з івриту — «Надія»),

 

У вересні 1999 року обраний головним рабином Києва і України громад прогресивного іудаїзму. Член кількох Конференцій рабинів країн Європи та Америки.

 

Наше інтерв’ю проходило в затишній залі Київського Центру Прогресивного Іудаїзму «Атіква» в старому єврейському кварталі на Подолі в Києві.

 

Опишіть свій шлях переходу від технічних наук до духовних практик?

 

Д.О.  Я вважаю, що все моє життя до того моменту, як я став рабином, то була підготовка. Рабин – то вчений. Тому те, що я був вченим, працював в інституті зварювання імені Б.Патона – нема. Вчений має розум, який дає тобі можливість дивитись, здавалось би на буденні речі, з точки зору науки. Колись на початку двадцятого століття мої попередники казали: «Іудаїзм – то наука про життя». Я від народження маю гуманітарний склад розуму. Але коли я закінчив київську школу на усі п’ятірки, але мені не дали медалі, бо у моєму паспорті було записано, що я єврей. І ще, я поніс документи на вступ до Київського університету імені Т.Шевченка. А в приймальній комісії мені теж сказали, що у мене немає шансу поступити в цей ВУЗ і порекомендували іти в технічний ВУЗ. У мене була велика жага до знань і я вирішив іти в технічний ВУЗ і подав документи до Політехнічного інституту. І, як кажуть в іудаїзмі, щоб бути на рівні з усіма, треба бути на два кроки попереду. Вчився я добре, навчаючись на вечірній формі в Київському Політехнічному інституті, одночасно працював в Інституті ім.Б.Патона. В цьому інституті працював мій батько, після демобілізації з лав радянської армії. Євреїв в такі заклади брали неохоче і мій батько пішов на прийом до Бориса Гнатовича Патона, тож з його дозволу мене узяли на роботу. Не так давно на одному з державних заходів я побачив Бориса Гнатовича я підійшов до нього і сказав: «Ви мене не знаєте. Ви знаєте мого батька, який працював у Вашій науковій групі, яка працювала над Вашою дисертаційною роботою. Але Ви дали мені шанс працювати в інституті і бачите чого я досягнув у цьому житті?..» Робота в інституті була для мене дуже важливим етапом в моєму житті. Я став лідером комсомольської організації, сумлінно працював і учився. Багато людей зараз не хочуть говорити, що вони починали свою кар’єру як комсомольські лідери. А що таке комсомол і ідеологія комунізму?  Якщо проаналізувати «Кодекс будівника комунізму», то побачимо, що вони виписані на основі десяти заповідей Божих. З тих часів для мене нічого не змінилося, бо я ВІРИВ у краще майбутнє для себе і для моїх рідних, для моїх друзів. І я впродовж свого життя проніс цю ВІРУ. Навіть у брудній калюжі я бачу відблиски зір.

 

Наш проект «Творці республіки України. 100 років державності» є першим людяним і полікультурним проектом в Україні. Ми пишемо про тих людей, які змінили і змінюють світ навколо себе, ідучи дорогою ПРАВДИ і ДОБРА. Я вважаю, що мало розповісти про особисті здобутки таких людей. Треба розповідати про родини, які зростили і виховали творців. Для українців і для євреїв є спільне трепетне відношення до родини, батьків і дітей. Розкажіть докладніше про свою родину…

 

Д.О. Моя мати, Фаїна (Фаня, Фейгеле) залишилась сиротою у п’ять років. ЇЇ родину усю розстріляли. У живих залишилась вона і її молодша сестра Броня (Бруха). Дві дівчинки були врятовані українською родиною Волинець, імена якої є серед праведників світу. На честь цієї родини висаджено дерево в Єрусалимі в музеї Яд Вашем. Мати родом з Ружена Житомирської області. Там поховані, розстріляні її батько мати, брати і сестри. Раз на рік 10 вересня мати і її сестра їздять на могили своїх рідних. Це чорна дата розстрілу. Мені мама розповідала, що коли їх вели на розстріл, то вона сказала своїй мамі: «Мамо, я так хочу жити!». І  від матері я успадкував велику любов та жагу до життя. І ще одне послання від матері я успадкував. Мій молодший брат Аркадій (Арон) з’явився на світ через вісім років після мене. Якось вона мені сказала: «Ви маєте бути не просто братами. Прийде час і ми з батьком підемо у інший світ, а ви залишитесь. Тому ви повинні стати найкращими у світі друзями». І ми стали великими друзями. На жаль, сьогодні його уже немає з нами.