© ТОВ Видавничий Дім

«МАХІМА», 2017

  • White Facebook Icon
  • White Instagram Icon

+380 68 666 75 80

+380 63 239 50 88

вул. Анни Ахматової 13, офіс 3

Please reload

Нещодавні пости

ТВОРЦІ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНИ. 100 РОКІВ ДЕРЖАВНОСТІ.

September 14, 2016

1/1
Please reload

Обрані пости

ГРИНЕВИЧ ЛІЛЯ МИХАЙЛІВНА

 

 Освіта – чинник економічного зростання,

джерело національної єдності,

засіб соціального просування кожного громадянина…

                                                                                                 

 Л.Гриневич «Проект Нової школи»

 

Літопис України – це щоденна праця сорока мільйонів людей у містах і селах нашої країни. Кожна людина має право вибору між добром і злом, дане їй Богом при народженні. Одні – творці і реформатори, інші – воїни, духовні лідери чи хлібороби і робітники. Яку б дорогу людина не обрала, вона є гідною в очах Бога і суспільства. Хоча є й такі, які змарнували свій шанс на достойне життя в гонитві за примарними цінностями і потребами…

 

Я хочу познайомити вас, дорогі читачі, не просто з цікавою людиною з точки зору колористики її життя. Впродовж дванадцяти років співпраці і спілкування я щоразу відкривала нові грані її унікальної особистості: прекрасна дружина, самовіддана мати, гарна господиня у своїй оселі, творчий і сумлінний учитель, новатор-педагог, вимогливий керівник, висококваліфікований державний діяч, сміливий і вдумливий реформатор. Так виглядає сучасна українська жінка – вірна своєму призначенню на землі і вірна донька Українського Народу.

 

Знайомтесь, Гриневич Ліля Михайлівна – міністр освіти і науки України.

 

Народилася 13 травня 1965 року у Львові в сім'ї вчителів.

Має дві  вищі освіти: біохімік-викладач (ЛДУ ім.Франка, 1989) та економіст-менеджер (Міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів при ЛПІ, 1993).

Кандидат педагогічних наук. Тема дисертації: "Тенденції децентралізації управління освітою в сучасній Польщі (2005)."

У системі освіти працювала на посадах учителя, заступника директора, директора школи, викладача вишів, директора Українського центру оцінювання якості освіти, начальника управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації. Стажувалася у Варшавському і Колумбійському університетах.

Створювала систему зовнішнього незалежного оцінювання в Україні (ЗНО) і була першим директором Українського центру оцінювання якості освіти (2006).

Очолювала Головне управління освіти і науки КМДА (2006-2009).

Обиралася народним депутатом України VII та VIII скликань. У Верховній Раді очолювала Комітет з питань науки та освіти (2012-2016).  Під її керівництвом були розроблені й ухвалені парламентом Закони України «Про вищу освіту», «Про наукову та науково-технічну діяльність», розроблений і підготовлений до розгляду Верховною Радою проект закону «Про освіту», інші законопроекти у сфері освіти і науки.

14 квітня 2016 - обрана Міністром освіти і науки України.

Заміжня, має доньку, сина та двох маленьких онучок.

 

Впродовж 25 років існування України, поняття освіти було і є декларативним для політичної еліти: ніде не відображена проблематика у партійних програмах; фінансується за «залишковим принципом»; жодна «реформа» не доведена до логічного завершення…

 

В чому причина такого стану і чому Вам, голові Комітету з питань науки та освіти Верховної Ради України (2012-2016 рр.), не вдалося переламати цю тенденцію?

 

Л.Г.  Ми не «переламували тенденції», ми спробували творити нові реалії в дуже непростих умовах. Це дуже важливо, і якщо ви подивитесь на відсоток інвестицій і відсоток ВВП та його динаміку росту, то останній раз ми мали 7,9 % ВВП у 2009 році і потім пішло спадання, спадання, спадання і зараз уже до 5,2 %. Я категорично не погоджуюся із твердженням того, що ми не довели до логічного завершення жодної реформи, це не так. За роки Незалежності нам довелося будувати національну освіту в контексті зміни і впровадження нового змісту освіти, приведення до європейських стандартів, прийняття стандартів початкової, загальної середньої освіти. Можливо, недостатньо було зроблено, але ми це тепер доопрацьовуємо. Так само, зважаючи на ту жахливу корупційну ситуацію в освіті на початку 2000 років, запровадження Зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) дало можливість дітям із сільської місцевості, з малозабезпечених сімей, талановитим дітям із сімей різного соціального достатку, поступати в омріяні ВНЗ і здобувати вищу освіту. Ця реформа була завершена і стала повно масштабно працювати в країні. Є питанн