© ТОВ Видавничий Дім

«МАХІМА», 2017

  • White Facebook Icon
  • White Instagram Icon

+380 68 666 75 80

+380 63 239 50 88

вул. Анни Ахматової 13, офіс 3

Please reload

Нещодавні пости

ТВОРЦІ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНИ. 100 РОКІВ ДЕРЖАВНОСТІ.

September 14, 2016

1/1
Please reload

Обрані пости

СВЯТІЙШИЙ ФІЛАРЕТ

November 26, 2016

 

Білий кукіль патріарха Філарета, для нас, його сучасників, став уособленням відродження української незалежної церкви.

 

З нагоди 50-річчя керування Київською кафедрою, високоповажний  вчений Анатолій Денисенко, письменник Василь Туркевич та державний діяч Павло Кривонос писали: «На перехресті двох тисячоліть, може, в найскладніший час відродження української державності, з Божого промислу до цієї справи доєднався один з найповажніших церковних ієрархів і патріот владика Філарет, який узяв на себе важкий тягар відновити та піднести незалежну українську церкву, створити Український православний Патріархат. І те, що він є, стало чинником духовного та історичного розвитку не тільки України, але й всієї православної спільноти, що є здобутком насамперед мудрого, невтомного духовного провідника нації»

 

Патріархом було вжито багато заходів не тільки в розбудові храмів, але й по відновленню пам’яток духовної культури: відбудовано церкву Успіння Богородиці Пирогощі, Золотоверхий Михайлівський собор. Набула широкого розвитку видавнича справа: побачили світ «Апостол», «Закон Божий», напрестольна «Євангелія», «Молитовник» - українською мовою. У передмові до «Православного молитовника» Святійший Філарет пише: «…мова кожного народу є і повинна бути священною, а кожен народ, що себе і свою мову поважає, повинен вживати її не тільки для звичайних розмов поміж собою, а й для освячення нею своєї душі молитвою і славленням Бога.

 

…Тому час уже, український народе, і свою рідну мову принести в дар Богові та цим найкраще і її, і себе самих освятити».

 

Наша неспішна бесіда проходила в палатах на вулиці Пушкінській у Києві. Маючи великий журналістський і педагогічний стаж, тобто практику публічних виступів і участь у різних заходах, я спіймала себе на тому, що у мене дрижить голос. Попросивши у Святійшого благословення я приготувалася задавати питання. А він раптом взяв мене за руку і спокійним голосом, як колись мій батько, сказав: «Не хвилюйтеся, все буде добре… Адже Ви ідете дорогою, визначеною Богом… Я знайомий з Вашими просвітницькими проектами і відчуваю, що робите добру і світлу справу, утверджуючи правду і любов в Україні». На душі стало тепло і вже, підбадьорена щирою усмішкою Святійшого Філарета, приступила до інтерв’ю.

 

Що спонукало Вас обрати шлях служіння Богові і як Ви додумались поступити до духовної семінарії? Адже Ви зростали в атеїстичній державі, де не було місця ні Богові,  ні служіння Богові.. тільки закінчилась страшна  війна…

 

Святійший Філарет  Все це дійсно так, війна хоч і закінчилась перемогою та під час війни церква отримала більшу свободу. З початком війни радянська влада зовсім припинила атеїстичну пропаганду, але країна залишалась атеїстичною. І в школах, і в вищих навчальних закладах все викладалося в дусі марксизму-ленінізму. Ви питаєте, що ж заставило мене змінити свій світогляд? Змінить свій світогляд мене спонукала смерть батька, який загинув на фронті під Запоріжжям. Коли загинув батько, переді мною стало питання: існує він після смерті чи не існує? В школі мене вчили, що людина помирає і на цьому закінчується її буття. Якщо це так, то кого я люблю? Батька якого нема, чи може він існує? Любити спогади про батька, це пуста справа, це любити те, що є у мені. Я роздумував, чи можна любити те, чого нема? А любов є… значить має бути об’єкт любові. І таким чином я прийшов до висновку, що батько існує, тому що я його люблю. А якщо батько існує, то є вічне життя. А якщо є вічне життя, то є Бог, якому я повинен служити. Я маю служити Богові, а не земній владі. Після цього я став відвідувати церкву кожної неділі, на усі свята, читати багато духовної літератури. Така література у нас вдома була, бо мої батьки були релігійними людьми. Мати вчилась у школі у ті часи, коли ще викладали Закон Божий, тому вдома у нас було багато книжок. Я став самостійно читати ці книги і мало того, що читав сам, ще й у школі своїм однокласникам розповідав біблійну священну історію, історію християнських святих. Ця інформація дійшла до директора школи і мене виключили із школи у сьомому класі. Потім через пару місяців назад поновили у школі, але примушували мене не розповідати дітям про Бога. Власне тоді я прийняв рішення поступати у духовне училище чи Богословський інститут в Москві. Я написав туди листа, а мене скерували до Одеської духовної семінарії.

 

У моєму житті було декілька випадків, коли Бог керував моєю долею і давав мені впевненість у тому, що я роблю правильно. Я пригадую такий випадок. Після закінчення Одеської духовної семінарії мене направили вчитися в Московську духовну академію. Завершився перший рік навчання. Я стояв біля вікна  і роздумував: обрати мені чернече життя, чи стати священиком і мати сім’ю? Екзамени я успішно здав і був на роздоріжжі вибору свого подальшого життя. Роздумував я довго і вирішив, що піду в монастир. Мені тоді ішов 21 рік. Так от, я ще був в аудиторії, як до мене підходить послушник із Троїце-Сергієвої Лаври і передає мені пропозицію намісника залишитись на канікули в монастирі. Я сприйняв це, як промисел Божий, як Голос Божий, який утвердив мою віру в правильно обраному шляху. Незабаром я прийняв чернецтво.

 

Дорога до Бога у кожного своя… Що для Вас є дорогою до Бога впродовж багатьох років служіння?

 

Святійший Філарет  Я Вам уже говорив, що залишився в монастирі і став послушником. З початком навчального року я продовжив навчання на другому курсі. Я виконував усі послухи монастиря і паралельно відвідував усі лекції академії, продовжуючи навчання. Через півроку мені запропонували прийняти чернецтво. Я написав прохання Патріарху Олексію І, щоб мене постригли в чернецтво. Це було 14 грудня 1949 року, коли Церква святкує день Праведного Філарета Милостивого. Патріарх благословив і написав: «Постригти з ім’ям Філарет». 1 січня 1950 року я прийняв постриг з ім’ям Філарет.

 

Оскільки я став ченцем, то для мене, як для кожного ченця, важливо бул