© ТОВ Видавничий Дім

«МАХІМА», 2017

  • White Facebook Icon
  • White Instagram Icon

+380 68 666 75 80

+380 63 239 50 88

вул. Анни Ахматової 13, офіс 3

Please reload

Нещодавні пости

ТВОРЦІ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНИ. 100 РОКІВ ДЕРЖАВНОСТІ.

September 14, 2016

1/1
Please reload

Обрані пости

СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ГРАБАР

 

Український письменник і перекладач.

 

Кожна зустріч з новим учасником проекту – це подія неординарна. Спілкування з такими людьми не просто змінюють твоє бачення, але й зачіпають ті струни твоєї душі, котрі ти б не хотіла показувати людям, котрі бережеш для себе і свого світу. Але той твій світ раптом виявляється безмежно інтегрованим у інші світи нових реалій, створених іншими людьми у саме їм відомий спосіб через призму їх світогляду, їх життя, виписаний долею на скрижалях нашої Батьківщини  – України.

Сьогодні моїм гостем є український письменник, перекладач і філософ Сергій Грабар.

 

Коротка біографічна довідка: Народився в Києві. Закінчив українське відділення філологічного факультету Київського державного педагогічного університету ім. Драгоманова. Деякий час викладав у школі. Працював у видавництві «Наукова думка», пізніше — упродовж 15 років — у Києво-Печерській лаврі. 1992 року перейшов на роботу до Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв. З лютого 2004 р. — заступник генерального директора Державного підприємства «Національна туристична організація». З 2005 р. — виконавчий директор Української будівельної асоціації, з 2011 року - виконавчий директор Конфедерації Будівельників України, з 2014 року - директор з комунікаційних зв'язків КБУ. Член Видавничої ради видавництва «Ярославів Вал». Член редакційної колегії часопису "Київ". Автор статей і публіцистичних матеріалів з питань історії, культури, релігії, літератури та живопису. У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу «Юне слово"». З лютого 2011 року член Національної спілки письменників України.

 

Автор поетичних збірок: «Натхнення», «Пелюстки надії», «Твоє ім'я».

З під його пера вийшли десятки прозових творів: «Від першої особи», «Стан душі», «Сецесії», «Притчі», «Вибір», «Кава Меланж», «Метаморфози», «Ремінісценції», «Три кольори спокуси», «Дзеркало», «Ритуал» та ін.

Твори Сергія Грабара перекладені хорватською, азербайджанською, фарсі, російською, німецькою та грузинською мовами.

Сергій Володимирович лауреат багаточисельних літературних премій в Україні і за кордоном:

·  Лауреат 5-го Міжнародного кінофестивалю «Вітер мандрів»

·  Лауреат премії ім. Івана Огієнка (2000)

·  Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Шахлара Акперзаде (Азербайджан, 2005).

·  книжка «Ruhun Aynasi»(«Стан душі») була визнана «Книгою року» Міжнародною Академією вивчення тюркського світу (Анкара, Туреччина, 2006).

·   Лауреат Міжнародної літературної премії імені Великого князя Юрія Долгорукого (Росія, 2009).

·   Лауреат премії імені Дмитра Нитченка (2012).

·   Премія "Срібна летяча пір'їна" на VII Міжнародному фестивалі поезії "Славянска прегръдка" (Болгарія, 2013).

·   Премія "Український національний олімп" (2013).

 

Що сподвигло Вас, киянина з російськомовного середовища поступити на українську філологію? Звідки виникло це бажання і як у Вас могли народитися такі вірші:

 

Зарізали мову…

Рідна братерська рука,

Кожен знає по слову,

Скиглячи з-під каблука…

 

Г.С. Так, це я написав у 16 років. І мені надзвичайно повезло, що «добрі люди» не донесли на мене і не покалічили усе життя. Хоча і так були спроби тиску на мене, намагаючись на першому курсі переконати мене різними способами, що я обрав не той факультет. Для міста Києва у 60-х роках, російськомовного міста, було абсолютним абсурдом поступати на українську філологію. Учителем російської мови було працювати престижніше і фінансово вигідніше. Ну, судіть самі: класи розділялися на дві групи, як для вивчення іноземної мови, до окладу доплачували 10 рублів, особливе відношення і повага і т. д. А 10 рублів в тих умовах, коли булочка коштувала 3 копійки – це були великі гроші. Але в мене навіть думки не було поступати на російську філологію.