© ТОВ Видавничий Дім

«МАХІМА», 2017

  • White Facebook Icon
  • White Instagram Icon

+380 68 666 75 80

+380 63 239 50 88

вул. Анни Ахматової 13, офіс 3

Please reload

Нещодавні пости

ТВОРЦІ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНИ. 100 РОКІВ ДЕРЖАВНОСТІ.

September 14, 2016

1/1
Please reload

Обрані пости

НАТАЛІЯ КОЛЕСНІЧЕНКО-БРАТУНЬ

November 23, 2016

 

…Омріяна Україна якої ми усі прагнемо і віримо в її майбутнє!

 

Інтерв’ю з Наталею Колесніченко-Братунь довго відлежувалося у шухляді мого робочого стола. Я його прослуховувала разів з десять, але не знала з чого почати коментар. Писати про пані Наталю, як про унікальну жінку: жінку – викладача, жінку – дипломата, жінку – письменницю, жінку – державного діяча, матір двох талановитих дітей – це справа складна, але можлива. Але писати про пані Наталю, як представницю давньої галицької родини, дідусь якої Андрій Лукич Братунь був послом до галицького сейму від хліборобської партії, батько Ростислав Братунь, за висловом Ігоря Калинця був «останнім романтиком», видатним українським поетом, громадським діячем, а мати Неонілла Братунь (Шпак) – заслуженим журналістом України, чоловік Микола – український дипломат – писати надзвичайно важко. Якби реалізувати в Україні усі добрі починання цієї родини, вивчившии досвід здійснених справ, вчинків і помноживши на результати їх різнопланової діяльності, то отримали б сучасну європейську розвинену Україну – взірець і еталон державного будівництва у ХХІ столітті.

 

Про Ростислава Братуня буде окрема розповідь і в проекті «Творці Республіки Україна.100 років державності» йому належить почесне місце Творця. Але заради історичної справедливості хочу нагади читачеві такі важливі моменти з творення літопису і формування національного духу нашої держави.  1990 рік… зі сцени палацу «Україна» в прямій трансляції Ростислав Братунь заявив: «Різдво іде, і нехай дорогами нашої країни йдуть вертепи, лунає коляда та щедрівка!». А дівчата і хлопці з «Товариства Лева» вперше за 70 років з української сцени на весь Радянський Союз заспівали «Радуйся, Земле, Син Божий народився». Я пам’ятаю, як плакали люди у Львові, в малих і великих селах, коли слухали цю коляду. Вперше, після репресій 1946-1957 років, коли за коляду «Тяжкий був той святий вечір в 46-ім році» можна було отримати від 5 до 15 років позбавлення волі і відбування покарання в колоніях строго режиму, вперше звучала коляда. І пам’ятаю те Різдво 1990 року, коли десятки сотні різдвяних вертепів ішло Україною і міліція та влада не переслідували носіїв народної традиції.

 

Перший «народний депутат», як називали його люди, Ростислав Братунь передав з допомогою Бориса Олійника президенту Радянського Союзу Михайлу Горбачову кіноплівку з кадрами побиття міліцією демонстрантів-віруючих греко-католицької церкви, письмове звернення тисяч українців із Західної України про легалізацію Греко-Католицької Церкви на її батьківських теренах. Завдяки йому і тисячам вірних Греко-Католицька Церква була легалізована в Україні.

Саме про Ростислава Братуня на Другому з’їзді народних депутатів СРСР Андрій Сахаров скаже: «Вперше ми почули голос незалежної України». Бо Ростислав Братунь, прорвавшись до мікрофону з’їзду, відстояв теперішню символіку Республіки України (жовто-блакитний прапор), виголосивши такі слова:«Це прапор моїх дідів і прадідів, це прапор славетної історії моєї України». Після хвилини тиші зала Палацу З’їздів вибухнула оплесками…

 

Наталія Колесніченко-Братунь, дочка своїх батьків, спадкоємиця національних і демократичних традицій галицької родини європейського простору.

 

Доцент, кандидат філологічних наук. Викладає дисципліни «Культура міжнародних відносин», «Диппредставництва України і діаспора» в Дипломатичній академії України при Міністерстві закордонних справ України. Дипломат, працювала культурним аташе Українського посольства в Чехії (Празі). Державний службовець 3-го ранґу.  Завідувач Секретаріату Комітету ВР України з питань культури і духовності.

 

Стажувалась в національних архівах Австрії та Франції, Українському Вільному університеті (м. Мюнхен), Українському Греко-католицькому університеті ім. Св. Володи-мира (м. Лондон), Польському сеймі (м. Варшава). Візітінг-професор Карлового університету (м. Прага). Авторка книг  «Відверта книга. Життя і творчість Ольги Колесниченко», «Мобілка». Автор та співавтор близько 70 наукових праць, серед них розділів монографій та навчального посібника, автор художніх перекладів з чеської мови.

 

Ви, пані Наталю, походите із галицької родини, знаменитої  іінтеліґентної. Але основна знаменитість цієї родини полягає в тому, що у ній завжди поціновували СЛОВО. Як виховували дітей у такій родині і які події сімейного буття Вам запам’яталися?

 

Н.К-Б. Наші спогади – то спалахи якихось миттєвостей, які можна скласти у певну мозаїку. Мені найбільше запам’ятався отой хвилюючий настрій, який панував у нашій родині перед Різдвом. У батька 7 січня був день народження, і я пам’ятаю, як відповідально готувалися до цих двох свят, що в нашій родині так вдало переплелися. У мене в пам’яті назавжди залишилися ті запахи різдвяного печива, страв, що насичували стіни, коридори, усю нашу оселю… Я пам’ятаю цю керовану, а часом і не керовану метушню моїх бабусі і мами при підготовці свята. Неповторна урочистість Святої вечері, коли за столом збиралась уся родина, а потім 7 січня різдвяний обід об’єднувався із днем народження батька і за святковим столом збиралась уже чимала компанія друзів і знайомих (в очах забриніла непрошена сльоза – ред..) А ще, зр